Невидимий фронт PSYOP: як спецслужби світу ведуть психологічні війни в епоху АІ та кібератак?

Новітня інформаційна війна у кіберпросторі – це системна робота з думками мільйонів людей, тактики, які давно вже вийшли за межі “фейкових новин”.

У сучасних війнах важливо не лише те, скільки ракет випущено чи які позиції захоплено. Важливо те, хто задав такий інформаційний наратив, у який повірили мільйони. Хто зумів посіяти паніку, відволікти увагу чи змусити противника сумніватися у власних силах.

Саме тому інформаційно-психологічні операції PSYOP перетворилися на ключовий інструмент у руках розвідок і військових спецслужб по всьому світу. Ізраїль, Іран, Китай, росія, США – всі активно застосовують їх. Давайте розбиратися, як саме вони діють?

Одним із цікавих прикладів слугують інформаційні кампанії, які супроводжували протистояння Індії та Пакистану, Ізраїлю та Ірану і звісно – України та росії. Незалежно від політичних симпатій, ці кейси дозволяють побачити набір тактик, які давно вже вийшли за межі «фейкових новин».

Це системна робота з думками мільйонів людей, з алгоритмами соціальних мереж, зі штучним інтелектом. Це і є новітня інформаційна війна у кіберпросторі.

Розглянемо десять найпоширеніших прикладів.

1️. Поширення чуток як інструмент масової дестабілізації

Однією з перших і найпростіших, але надзвичайно ефективних тактик у рамках інформаційно-психологічних операцій (PSYOP) є створення та масштабне поширення чуток через соціальні мережі. Ворог заздалегідь створює мережі фейкових акаунтів, псевдопрофілі з іменами, фотографіями та поведінкою, які імітують справжніх користувачів. Вони діють у коментарях під новинами, аналітичними дописами, відео. Особливо це поширено на платформах типу Facebook, Telegram, YouTube та X (Twitter). Ці акаунти системно поширюють повідомлення, що:

• системи протиповітряної оборони не працюють;
• знищено важливі стратегічні об’єкти, навіть якщо насправді це не підтверджено;
• у керівництві паніка або зрада;
• військові масово здаються або тікають;
• населення залишено без захисту.

Одна з цілей таких атак – створити враження, що “паніка та зрада всюди”. Якщо користувач бачить десятки подібних коментарів під різними постами, він починає сумніватися: а раптом це правда?

2️. Створення альтернативних і спотворених версій подій

Інформаційна війна рідко ведеться заради істини. Частіше заради контролю над інтерпретацією. Саме тому однією з базових тактик у сучасних конфліктах є створення паралельних і альтернативних наративів та версій подій, які не обов’язково мають бути логічними чи правдоподібними. Їхнє завдання інше: посіяти сумніви, створити інформаційний шум, зруйнувати довіру до офіційної версії.

Класичний приклад – це ситуація після удару по об’єкту: одна сторона стверджує, що влучила по складу зброї, інша – що було знищено цивільний об’єкт.

Тим часом у соцмережах з’являється третя версія: удар інсценовано самою ж стороною задля провокації. У результаті більшість не знає, кому вірити, і просто перестає вірити взагалі. Так працює ефект “паралічу через багатовекторність правди”, коли інформаційне поле насичене суперечливими поясненнями, і в ньому виграє не той, хто має рацію, а той, хто першим створив переконливу історію.

3️. Підроблені новини та візуальні маніпуляції

Ще одним потужним інструментом психологічного впливу є фабрикація новин і візуального контенту. Це не просто створення фейків, а цілеспрямоване конструювання “реальності”, яка вигідна тій чи іншій стороні. Новини публікуються на псевдомедіа або поширюються через ботоферми й анонімні канали зі “свідченнями очевидців”, підробленими фото, вигаданими цифрами втрат. Часто джерела не вказуються або маскуються під “зливи з розвідки” чи “внутрішні документи”.

До цього додається маніпуляція відео та фото: наприклад, знищення однієї пускової установки знімають з різних ракурсів, відео редагують і подають як низку окремих атак. Кожне відео отримує окремий заголовок, поширюється через інфлюенсерів і канали, створюючи враження масованого успіху. У результаті сформована картина масштабної переваги, яку важко спростувати, бо глядач уже “побачив це на власні очі”.

Ця тактика особливо ефективна в умовах обмеженого доступу журналістів до зони боїв, коли офіційні джерела мовчать або запізнюються з коментарями. У такому вакуумі перший, хто створив правдоподібну картинку, автоматично отримує інформаційну перевагу, навіть якщо все побачене було змонтованою постановкою. Такою тактикою зловживали росіяни у 2014-му та наступних роках, коли робили новини про “розіпятих хлопчиків” чи “донецьку мадонну”.

4️. Демонстрація удаваної “етичності” атак

Ще одна поширена тактика інформаційно-психологічних операцій є створення образу “етичної війни”, в якій одна зі сторін позиціонує себе як таку, що діє виключно в межах міжнародного гуманітарного права. У публічній риториці підкреслюється: удари завдаються “вибірково”, “точково”, “виключно по військових об’єктах”, із “максимальним врахуванням безпеки мирного населення”.

Ця стратегія працює на виправдання власних дій перед міжнародною аудиторією, а також на формування позитивного іміджу серед союзників і в інформаційному полі. Утім, за лаштунками таких заяв часто приховується реальність, у якій під обстріли потрапляють лікарні, амбулансії, житлові будинки та цивільна інфраструктура. Коли ж з’являються свідчення цих порушень, вони заперечуються або перекладається відповідальність на іншу сторону  мовляв, “вогонь вівся з того району”, “було неможливо уникнути жертв”.

Таким чином риторика гуманізму стає інструментом інформаційного захисту, що дозволяє нівелювати репутаційні ризики, змінити фокус уваги медіа та зберегти підтримку аудиторії.

5. Ілюзія точності та приниження супротивника

Ще одна добре відпрацьована інформаційна тактика – створення контрастного порівняння між “високоточними ударами” однієї сторони та “хаотичними” діями іншої. У медійному просторі постійно підкреслюється: “наші удари точкові, професійні, спрямовані виключно на легітимні військові цілі”, тоді як удари противника зображуються як невмотивовані, неефективні, безсистемні або навіть терористичні.

Такий наратив формує враження технічної і моральної переваги. Одна сторона постає як сучасна, раціональна, цивілізована сила, що веде “чисту” війну з дотриманням стандартів і технологій. Інша це дика, архаїчна, невмотивована й нездатна до точних дій терористична організація. Навіть коли реальні втрати від “високоточних” ударів сягають сотень жертв серед цивільних, інформаційна оболонка працює на позитивне сприйняття.

Цей образ ретельно підтримується для впливу як на внутрішню аудиторію, так і на міжнародні ЗМІ та уряди.

6. Цензура, приховування інформації, репресії проти журналістів

Щоб утримати інформаційну перевагу, сторони конфлікту нерідко вдаються до жорсткого контролю над інформаційним потоком. Йдеться не лише про пропаганду, а й про системну цензуру, яка передбачає обмеження доступу журналістів до зони бойових дій, заборону фото- й відеозйомок, конфіскацію техніки, а в окремих випадках навіть арешти медійників, які оприлюднили небажані кадри або повідомлення, що суперечать офіційному наративу.

Особливий акцент робиться на депортацію або недопуск іноземних журналістів, які можуть дати незалежну оцінку подій. Така політика формує інформаційний вакуум, у якому стає практично неможливо отримати альтернативну або критичну точку зору. А в умовах, коли голос чути лише з одного боку, –  саме він і перетворюється на “єдину правду”.

Фактично, інформаційна тиша стає елементом стратегії: не сперечатися з критиками, а просто не дати їм можливості говорити.

7. Перебільшення військової могутності та фальсифікація фактів

Щодня в інформаційний простір свідомо вкидаються десятки відео та повідомлень про нібито успішні удари, прориви чи демонстрацію сили, які при уважному аналізі виявляються фейковими, постановочними або значно перебільшеними. Їхнє завдання не передати факт, а створити враження непереможності та технологічної переваги.

Класичний приклад – це заяви про досягнення віддалених цілей за тисячі кілометрів, зокрема авіаудари по глибокому тилу противника. У цих повідомленнях замовчується очевидне: такі операції технічно неможливі без дозаправки в повітрі або баз логістичної підтримки, яких насправді немає. Але глядача це не хвилює –  він бачить видовищне відео з кадрами вибухів, аудіо з “перехопленнями” і впізнаваним логотипом, який надає псевдонадійності.

Таким чином створюється міф про всесильну армію, яка здатна вразити будь-яку ціль у будь-який момент. Це працює і на підняття бойового духу власної аудиторії, і на деморалізацію супротивника, і на введення в оману міжнародної спільноти. І навіть якщо пізніше виявляється, що відео –  фрагмент із навчань трирічної давнини, інформаційний ефект уже досягнуто: віртуальна перемога відбулася раніше за реальність.

8. Штучний інтелект, бот-мережі й маніпуляція хештегами

Після масштабних ударів чи інформаційних інфоприводів – у соціальних мережах майже миттєво з’являються трендові хештеги, що підсилюють вигідний наратив однієї зі сторін. З першого погляду це виглядає як спонтанна реакція аудиторії, але насправді йдеться про заздалегідь підготовлену інформаційну кампанію, у якій залучені бот-мережі, фейкові акаунти та алгоритми штучного інтелекту.

Мета – створити ілюзію масової підтримки або масового обурення, спровокувати емоційні реакції, змістити акценти або навіть спровокувати паніку. Такі кампанії можуть просувати хештеги з вимогами помсти, знеціненням ворога, виправданням атак або з меседжами, що імітують “глас народу”. Усе це –  частина інформаційної операції, спрямованої на дестабілізацію психологічного стану суспільства.

Соцмережі в цьому контексті перетворюються з платформи для дискусій на цифрове поле бою, де ілюзія більшості часто важливіша за істину. Алгоритми платформ лише підсилюють цей ефект, автоматично просуваючи контент, який викликає максимальну залученість –  а отже, і максимальний розкол.

9. SMS-операції

Під час війни з росією проти українців активно застосовували психологічні операції. Зокрема, через SMS та месенджери надсилалися повідомлення, які намагались їх вибити з емоційного стану. Метою було підірвати мораль та внутрішній спокій. Така форма прямого психологічного впливу, що працює на індивідуальному рівні в умовах хаосу, має високий ефект.

10. Масштабні AI‑кампанії “Operation Overload”

російські інформаційні операції нового покоління виходять на новий рівень завдяки штучному інтелекту. Кампанія, відома як Operation Overload (або Matryoshka), суттєво наростила своє активне медіа‑втручання за допомогою доступних AI‑інструментів: голосових клонів, генераторів зображень, фейкових сайтів і бот-мереж у Telegram, X, TikTok та Bluesky. З вересня 2024 до травня 2025 року було створено понад 587 одиниць контенту –  у два з половиною рази більше, ніж у попередній період.

Цей контент використовувався для просування фейкових наративів про Україну, імміграцію, вибори, а також включав deepfake‑відео з клонами голосів реальних людей, які начебто закликали до заворушень. Ціль – розбурхати емоції, посіяти сум’яття й розкол у суспільстві.

PSYOP І КІБЕРБЕЗПЕКА: ПЕРЕТИН ДВОХ РЕАЛЬНОСТЕЙ

Усе це має пряме відношення до сфери інформаційної та кібербезпеки. Адже інформаційна безпека – це не лише про захист серверів, а й про захист свідомості. Якщо атакують не мережу, а віру людей – це вже кіберзагроза нового покоління. Розповсюдження фейкових новин, DeepFake-відео, маніпулятивні інформаційні кампанії – усе це часто готується і реалізується саме фахівцями з кібероперацій. Військові кібератаки йдуть рука об руку з інформаційними.

Сучасна кібербезпека повинна враховувати не лише технічні аспекти, а й психологічні. Як працює алгоритм TikTok? Як поширюються новини в Telegram? Як можна виявити скоординовану мережу ботів? Які сигнали свідчать про початок операції впливу?

Україна вже стала полігоном для найрізноманітніших PSYOP-кампаній. Ми вчимося протидіяти, розпізнавати, розвінчувати. Але потрібно чітко усвідомити: війна триває не лише в окопах і повітрі, вона точиться в головах. А отже, інформаційна гігієна та кібербезпека – це вже стратегічне питання виживання держави.

Джерело: Віктор Таран, УКРІНФОРМ