Російські інформаційні операції поза західним інформаційним простором – дослідження NATO Strategic Communications Centre of Excellence

Російські інформаційні операції поза західним інформаційним простором – дослідження NATO Strategic Communications Centre of Excellence

Джерело: NATO StratCom COE

До Вашої уваги звіт NATO Strategic Communications Centre of Excellence, який підготовлено на основі експертних інтерв’ю та дослідження цифрового контенту, російської інформації та доктрини обману, які кремль використовує для проведення інформаційних операцій впливу (далі – ІОВ) в незахідному світі. Початковий набір африканських країн був заснований на основі їхньої міжнародної важливості та для представлення зрізу критичних національних питань, що стосуються російських інформаційних операцій, які включають відсутність продовольчої безпеки (Єгипет, Малі, Кенія), енергетичну безпеку (ОАЕ), торговельні та інвестиційні відносини з Росією (Малі, Єгипет, ОАЕ), військові аспекти (Малі) та політичну значимість для Заходу та України. Також розглядався політичний режим зацікавлених країн і стабільність урядів.

У лютому 2023 року Центр передового досвіду зі стратегічних комунікацій НАТО (StratCom COE) провів захід «Як програти інформаційну війну», в якому детально описав невдалі спроби кремля рішуче схилити західне населення до свого наративу на початковому етапі агресивної війни в Україні. Але в той час як стійкість західної спільноти до кремлівських наративів була сильною, вторгнення виявило глибокі розбіжності в поглядах між Заходом і Багатовекторною спільнотою (раніше відомою як Глобальний Південь1) , які Кремль прагне використати за допомогою операцій інформаційного впливу (IIO).

У звіті зазначається, що на голосуванні в ООН у березні 2022 року, яке засуджувало агресивну війну кремля проти України, утрималися 35 членів Організації, 17 з них – від африканських держав. Багато державних діячів і дипломатів поза західним середовищем або не наважувалися засуджувати кремль, або підтримували його тези.

За даними дослідницького центру «Афробарометр» (некомерційна організація зі штаб-квартирою в Гані, є панафриканською незалежною дослідницькою мережею, яка проводить дослідження громадської думки щодо демократії, управління, економіки та суспільства у країнах Африки) у 24 з 30 африканських країн схвалення авторитарного правління зросло з 2014 року. У середньому в 36 країнах більшість африканців (53%) були б готові погодитися на військове захоплення влади, якщо обрані лідери «зловживатимуть владою у власних цілях», демонструючи зростаюче розчарування в тому, що усунення корумпованих виборних посадовців може бути здійснено за допомогою демократичних інститутів. Крім того, лише 38% висловили задоволення «демократією», що є найнижчим показником принаймні з 2014 року, й лише 39% респондентів (категорія «молодь») заявили, що африканці повинні наслідувати «західну демократію».

За даними Middle East Institute з лютого 2022 року по березень 2023 року кількість підписників у соціальних мережах російського посольства зросла на 41%, а посольства збільшили обсяги розміщення повідомлень. RTArabic збільшила на 10 мільйонів користувачів з моменту вторгнення рф до України, а частота, з якою RT Arabic і Sputnik Arabic публікувалися на платформах соціальних мереж, зросла на 30-35% і 80% відповідно.

Центральне місце в розумінні та поясненні процесу та потенційної загрози цих операцій займає Теорія рефлексивного контролю (TORC), методична основа радянської епохи для формування сприйняття за допомогою інформаційних впливів на основі культурно-психологічного профілю або «моделі» цілі та поширюваної за допомогою пропаганди, маскировки (маскарад, обман тощо) і провокації (провокація, наприклад, атаки під фальшивим прапором і містифікації) для створення добровільного прийняття рішень («рефлексивна дія»), сприятливого для того, хто ініціює та реалізовує певні дії. Незважаючи на те, що після подій у Криму у 2014 року рефлексивні дії стали об’єктом посиленої уваги з боку Заходу, вони рідко використовувався як керівна рамка для аналізу поточних російських ІОВ. Цей звіт адаптує існуючі рамки для забезпечення ясності потенційних результатів.

Рис. 1 Теорія рефлексивної системи управління

Висновки

Охоплення та проникнення кремлівських наративів оцінювалось у п’яти африканських країнах. Їх вибір був зроблений на основі міжнародної важливості та для представлення зрізу критичних національних питань, що стосуються російських інформаційних операцій, які включають відсутність продовольчої безпеки (Єгипет, Малі, Кенія), енергетичну безпеку (ОАЕ), торговельні та інвестиційні відносини з росією (Малі, Єгипет, ОАЕ), військові аспекти (Малі) та політичну значимість для Заходу та України. Також розглядався політичний режим країн та стабільність їх урядів.

Історична пам’ять про колоніалізм – і передбачувана роль Радянського Союзу в боротьбі з ним – залишається потужною силою в Багатовекторному співтоваристві. Радянський Союз часто ототожнюють із сучасним кремлем, і ця антиколоніальна спадщина культивує ностальгію, яка працює на користь наративу рф, дозволяючи її позиціонувати себе як антиімперіалістичну державу. У своєму обрамленні вона продовжує відстоювати цю справу, розглядаючи НАТО як нову колоніальну державу і універсальні цінності як метод неоколоніального контролю.

Це посилюється наративним вакуумом навколо НАТО, який заповнюється негативним сприйняттям дій Альянсу на Близькому Сході на початку 21-го століття і в Лівії в 2011 році. Обидва конфлікти сприймаються місцевим населенням як джерело місцевої нестабільності, сприйняттям, яке посилюється органічною дез/міс/мал-інформацією та кремлівськими ІОВ, спрямованими на культивування негативних настроїв проти НАТО та Заходу. Це ще більше легітимізує кремлівські наративи щодо України та розширюють наративи дез/міс/мал-інформації щодо Заходу.

Наратив про колоніалізм був задіяний для використання скарг на передбачуване лицемірство Заходом. Руанда, Афганістан, Ірак та ізраїльсько-палестинський конфлікт були наведені багатьма опитаними як приклади невдач Заходу, які сприяли розчаруванню в західних демократичних наративах та концепціях універсальних норм. Хоча це обґрунтована критика, прокремлівські та антизахідні актори використовують її за допомогою «whataboutism»2, щоб відвести критику дій кремля в Україні та за її межами. У той же час заохочення скептицизму Заходу посилило уявлення про те, що він за своєю суттю не заслуговує на довіру. Отже, меседжі кремля про те, що звірства, вчинені ним самим або його союзниками, є «фальшивими прапорами», а дезінформація навколо вигаданих лабораторій біологічної зброї або «біолабораторій» в Україні знайшла популярність у Багатосторонній спільноті.

кремль також прагне відшліфувати свій власний імідж за допомогою трьох ключових наративів: сила, порятунок і суверенітет? f cfvt

  1. росія є захисницею «традиційних цінностей», виступає проти «морального занепаду» Заходу (насамперед західного захисту прав ЛГБТК+). Це сподобалося більш традиційним культурам, причому Південна Африка значною мірою розглядалася як виняток через сприйняття центральності прав людини та рівності її цінностям між п’ятьма державами.
  2. кремль спирається на наративи, засновані на вірі; щоб розпалити ісламську ненависть проти Заходу, або використати російську православну церкву як інструмент впливу для посилення бажаного іміджу кремля як природного союзника та просування центрального наративу рф як стримуючого фактора проти нав’язування західних цінностей решті світу.
  3. На відміну від Заходу, кремль позиціонує себе як доброзичливого партнера, який надає допомогу «без будь-яких зобов’язань», тим самим заохочуючи «відокремлення» від Заходу. Це точніше описується як «без прив’язки до цінностей», оскільки допомога надходить без будь-яких очікувань або занепокоєнь щодо відповідності універсальним цінностям і нормам, таким як права людини. Як демонструє звіт, насправді компромісом є риторичне зближення з Кремлем і нейтралітет щодо порушень ним міжнародних норм і універсальних цінностей.

Ці фактори сприяли апатії до вторгнення росії в Україну.

Як огляд джерел, так і інтерв’ю з інсайдерами свідчать про те, що багато занепокоєнь були зосереджені на впливі на продовольчу та енергетичну безпеку, які призводять до зростання вартості життя. Однак, уявлення про причини конфлікту були неоднозначними. Хоча аудиторія в Кенії та Південній Африці загалом засудила вторгнення росії, дехто в цих державах та решті країн вважали це провиною «розширення» НАТО, спричиненого США. Отже, багато хто звинувачував Захід у продовольчій та енергетичній кризах і симпатизував кремлівським наративам про те, що санкції є причиною продовольчої та енергетичної криз, а Чорноморська зернова ініціатива є хитрощами, щоб забезпечити переваги західних держав перед іншими. Більше того, засудження Заходом нейтралітету, ймовірно, призвело б до закріплення цих поглядів через сприйняття незацікавленості Заходу в конфліктах за його межами (особливо на африканському континенті).

Ці теми були додатково відображені в цифровому аналізі – з всеосяжними темами «західного лицемірства» та «антиістеблішментаризму/неоколоніалізму», а прокремлівський та антизахідний контент переважав прозахідний контент, який підтримує норму. Відвертий контент часто супроводжувався посиланнями та запрошеннями до закритих груп у Telegram, Facebook та WhatsApp. Доступ до цих платформ був поза можливостями проєкту, але якісні дослідження показали, що це були ключові сфери поширення деструктивної інформації та промивки мізків через закриття спільнот для конкуруючих точок зору.

Хоча прокремлівський контент був поширений на всіх платформах, «X» (колишній Twitter) був основним інформаційним хабом. Виходячи з вторинних досліджень, це, ймовірно, пов’язано з його поглинанням Ілоном Маском і подальшою деградацією його можливостей моніторингу та захисту.

Як якісні, так і кількісні результати виявили низку суб’єктів, причетних до поширення та посилення прокремлівських наративів, починаючи від «офіційних» акторів, таких як RT, Sputnik, місцевих чиновників та місцевих ЗМІ, до більш вишуканих агентів впливу, таких як «підприємці» впливу (блогери, «експерти» тощо), «корисні ідіоти» та циніки, а також облікові записи «маріонеток» та ботів.

Опитані погодилися, що основними цільовими аудиторіями кремлівських ІОВ були політичні еліти та молодь, що створило подвійний вплив зверху вниз і знизу вверх. Це має ефект другого порядку, впливаючи як на нинішні, так і на майбутні дискусії про росію, Захід і міжнародну систему, що має ефект третього порядку на нинішню і майбутню політику.

Результати також продемонстрували кілька загальних тактик, технік і процедур у російських ІОВ:

  1. Захоплення держави та еліт. Це також стосується впливу та контролю медіа.
  2. Астротурфінг (англ. – Astroturfing) – практика публікації думок або коментарів в Інтернеті, у медіа тощо, або участь в офлайн-активностях (таких як демонстрації), що здаються такими, які походять від звичайних громадян, але насправді здійснюються зацікавленою групою, з метою створити враження, що продукт, політика, думка тощо є дуже популярними або мають значну підтримку громадськості.
  3. Дискредитація критиків через «атаку роєм» – масове використання фальшивих акаунтів та ботів, а також місцевих голосів для заглушення голосів незгодних шляхом створення великої кількості контрастного контенту. Більшість часу це зосереджено на нападах на особисті якості або здібності цілі інформаційного впливу.
  4. Відредаговані зображення (включно з мемами, діпфейками (зображення або відеозапис, які були переконливо змінені та піддані маніпуляціям, щоб спотворити те, що хтось робить або говорить, нав’язати те, чого насправді не було зроблено чи сказано) та відфотошопленими зображеннями).
  5. Аутсорсинг/франчайзинг – процес використання місцевих спікерів/агентів впливу для поширення наративу з метою підвищення автентичності та набуття популярності. Часто це можуть бути впливові підприємці та «корисні ідіоти». Перші – це ті, хто цинічно поширює наративи для досягнення власних фінансових та політичних цілей (навіть якщо вони не обов’язково вірять наративу), а другі – активні представники інформаційної сфери, які вірять наративам, але часто не виявляють належної обачності щодо того, що вони публікують).
  6. Відмивання” інформації – неправдива або оманлива інформація легітимізується через мережу посередників, які поступово застосовують набір методів, щоб спотворити її т приховати першоджерело.
  7. Дозування – дії з пошуку або публікації приватної інформації про особу в Інтернеті без її дозволу, особливо у спосіб, що розкриває її ім’я, адресу тощо, часто зі зловмисним наміром.

На противагу цьому, західні стратегічні комунікації були визнані такими, що мають більш слабку позицію як за обсягом, так і за тим, як вони сприймаються, порівняно з кремлівськими ІОВ. Існує думка про розрив у застосуванні міжнародного права та універсальних норм за принципом «сказати і зробити» – називались конфлікти між Ізраїлем та Палестиною, конфлікти у Сирії, Іраку та Афганістану, як приклади невдач Заходу. Водночас, незнання місцевих мов обмежують здатність Заходу спілкуватися з аудиторією на гіперлокальному рівні і, таким чином, перешкоджають поширенню повідомлень, які просувають універсальні норми, заважають повністю розкрити свій потенціал.

Головними перевагами західних стратегічних комунікацій були антиавторитарні меседжі, відсутність м’якої сили кремля та загальне сприйняття універсальних норм на кшталт територіальної цілісності як позитивної необхідності. Таким чином, хоча молодь переживала кризу довіри до демократії західного зразка та міжнародного порядку, респонденти стверджували, що це відображає бажання змін та реформ, а не відхід від демократії. Крім того, було висловлено думку, що громадянське суспільство відіграватиме вирішальну роль у досягненні цієї аудиторії та потребуватиме значного пожвавлення.

ВИСНОВКИ

Точне визначення тактичних цілей ворожого ІОВ рідко може бути зроблено з абсолютною впевненістю, особливо це стосується кремля. кремлівські ІОВ можуть бути кон’юнктурними навіть під час досягнення стратегічної мети, що призводить до змін інтенсивності та негайних запланованих ефектів залежно від навколишнього середовища. Крім того, характер політики безпеки кремля, яка керує його операціями в сірій зоні, завжди був складним для розуміння, особливо після придушення та ізоляції рф після вторгнення в Україну 2022 року. Однак, виходячи з результатів дослідження, можна оцінити, що є дві можливі цілі та наслідки цих ІОВ:

  1. Створити зрушення в підтримці кремля в усіх країнах Африки, де Малі є зразком, яка йде шляхом Центральноафриканської Республіки до «лабораторії для захоплення держави».
  2. Підтримка та культивування «позитивного нейтралітету/апатії» щодо дій росії на міжнародній арені.

Перший з них не є неможливим, але малоймовірним. Якісний аналіз показав, що кремль страждає від дефіциту м’якої сили, який не буде пом’якшений у короткостроковій чи середньостроковій перспективі. Водночас жорсткий прагматизм заважає навіть автократичним державам повністю розірвати зв’язки із Заходом через залежність від західних економік та гарантій безпеки, які кремль не може виконати. Тому другий варіант більш вірогідний, оскільки нинішній стан апатії до війни вигідний кремлю, навіть якщо він не може підштовхнути до прокремлівської позиції. Це пов’язано із закликами до закінчення війни проти України, щоб зменшити продовольчу небезпеку незалежно від переможця, і критикою Заходу, який «розв’язав» війну, заснованої на уявленні про лицемірство.

Безпосереднім ефектом другого порядку для Заходу є те, що, ймовірно, рф продовжить нинішню агресивну війну в Україні, оскільки нездатність відвести деякі держави від нейтралітету/апатії – перешкоджає повному об’єднаному тиску міжнародної спільноти на кремль через санкції та дипломатичну ізоляцію, тим самим надаючи йому політико-дипломатичну та матеріально-технічну силу для продовження війни. Це створює ефект третього порядку – збільшує ймовірність «втоми від України» серед західної аудиторії. Інтерес до війни падає, а криза вартості життя починає домінувати в політичних дебатах. Отже, існує реальна ймовірність того, що з часом стане важко надавати допомогу Україні з таким же рівнем підтримки.

Іншим ймовірним ефектом другого порядку є продовження сегрегації/фрагментації міжнародних норм. Подальший підрив «міжнародного порядку, очолюваного Заходом» і концепцій універсальних цінностей і норм, збільшує ймовірність розколу міжнародних акторів, які діють відповідно до власних уявлень про норми і цінності. Це створює ефекти третього порядку – збільшує ймовірність виникнення конфліктів у глобальному масштабі та підриває Багатовекторне співробітництво. Наразі, у світі налічується понад 150 територіальних суперечок, 100 з них тільки в Африці. Культивування апатії до агресії кремля проти України ризикує тим, що інші актори наслідуватимуть їхній приклад, підвищуючи ризик конфліктів у глобальному масштабі. У той же час зростаюча підозрілість до інститутів, які сприймаються як керовані Заходом, підриває багатосторонню співпрацю в той час, коли вона є важливою в боротьбі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Усунення корінних причин кремлівських ІОВ, окреслених у висновках дослідження (розчарування та поширення шкідливих наративів), вимагатиме структурних змін як у міжнародній системі, так і в регулюванні онлайн-медіа. До певної міри вони тривають, але структурний прогрес, швидше за все, буде повільним. Отже, рекомендації, наведені нижче, будуть зосереджені на обміні повідомленнями.

У своєму дослідженні утиску прав людини у світі Джеймі Гріффідд-Джонс3 визначив кілька ключових змінних, які визначають успішний вплив кампанії на внутрішню аудиторію цільової держави:

  1. Звідки походить вплив (тобто хто є фігурою (спікером)) – якщо головною фігурою (спікером) є особа з передбачуваної ворожої сили, він буде демонструвати менший авторитет і довіру. На противагу цьому, «нейтральні» або «позитивні» фігури (наприклад, поважні вітчизняні громадські діячі) з більшою ймовірністю сприятимуть більшому залученню та прийняттю критики. Це, у свою чергу, пов’язано з необхідністю місцевих надійних посланців, що найкраще буде досягнуто шляхом активізації громадянського суспільства.
  2. Що знаходиться під пильною увагою – чим більш делікатне питання, наприклад, питання суверенітету, тим більший спротив з боку внутрішньої аудиторії воно, швидше за все, отримає. Такі загрози, як зміна клімату та тероризм – створюють пряму загрозу безпеці тих, хто діє від імені цих інституцій, особливо миротворців. Вторинні джерела свідчать про те, що Німеччина все частіше стає мішенню кремлівських ІОВ в Африці. Водночас прокремлівські наративи та профілі поширювалися в Нігері та Габоні,  а також у Демократичній Республіці Конго.
  3. Форма і подача інформації: надмірно войовничі позиції, хоча і зрозумілі, іноді можуть бути контрпродуктивними, заохочуючи психологічне блокування в аудиторії. На противагу цьому, добре спланований, заснований на фактичних даних підхід, який є емоційно привабливим, краще утримує увагу аудиторії та сприяє її залученню.
  4. Хто до цього причетний: очевидно, що причетність головних ініціаторів та виконавців злочину дозволяє аудиторії відмежуватися від них і бути більш відкритою до критики інших режимів та партнерів. Наприклад, масові ярлики цілого суспільства як такого, що співпрацює з кремлем, швидше за все, викличуть негативну реакцію через сприйняття такої критики як патерналістської та наступу на суверенітет. На противагу цьому, критика, спрямована проти необраних хунт або корумпованого керівництва, з більшою ймовірністю заохочуватиме об’єктивний аналіз населенням.

У цьому звіті використано цю структуру та висновки звітів країн для розробки наступних стратегічних та оперативних рекомендацій.

Стратегічні рекомендації

1. Створення структури НАТО, спеціально спрямованої на взаємодію з Багатовекторним співтовариством. Попри існуючу співпрацю між НАТО та Африканським Союзом, якісне дослідження продемонструвало, що НАТО в кращому випадку є неформальним органом або, у гіршому випадку, сприймається як агресор через його роль у розпаді Лівії, що впливає на сприйняття участі Альянсу у протидії нинішньому вторгненню в Україну. Виклик цьому сприйняттю має вирішальне значення для підриву центрального наративу кремля про те, що він веде оборонну, антиімперіалістичну війну. Рекомендованим рішенням є створення структури НАТО, якій буде доручено встановлювати партнерства з державами і дійовими особами громадянського суспільства в рамках Багатовекторного співтовариства. Така взаємодія може бути здійснена шляхом взаємної розбудови потенціалу у стримуванні та протидії зловмисним загрозам ІОВ у «сірій зоні», а також загрозам з боку войовничих екстремістських організацій. Оприлюднення цих зусиль може бути адаптоване місцевими партнерами відповідно до їхніх уявлень про те, на що їхня внутрішня аудиторія найімовірніше позитивно відреагує. Водночас, дипломатичне відомство може виступати як майданчик для діалогу між західними суб’єктами безпеки та населенням Багатовекторного співтовариства з метою висловлення регіонального невдоволення (скарг).

Ця структура могла б точно слідувати існуючій моделі, запропонованій Об’єднаними експедиційними силами (JEF) – командно-адміністративним центром, який пропонує угоди за бажанням, згідно з якими кожна країна може посилювати власну оборонну спроможність і передає досвід, який вважає за потрібним, залежно від характеру завдання та залучених партнерів у сфері швидкого реагування на безпекові загрози.

Крім того, рекомендується, щоб такий орган очолювали східноєвропейські країни-члени НАТО. Ці держави сприяли антиколоніальній боротьбі у складі Радянського Союзу і не брали участі в колонізації Багатовекторного співтовариства. Більше того, як колишні радянські держави, які теоретично були незалежними, але фактично контролювалися росією, вони можуть виступати ефективними та надійними посланцями для протидії радянській ностальгії в Багатовекторній спільноті, а також протистояти наративу про те, що кремль ніколи не був колоніальною державою.

2. Поєднання універсальних цінностей з ініціативами Багатовекторного співтовариства. Дослідження  NATO StratCom COE показують, що концепції універсальних цінностей, норм та інститутів значною мірою розглядаються як суто західний конструкт або підриваються сприйняттям «вибіркової моралі» у застосуванні міжнародних фінансів та правосуддя. Першопричиною цього є обґрунтовані невдоволення міжнародною системою, яка потребує реформування. До певної міри це вже відбувається, з постійним представником від Африканського Союзу в рамках G20 і аналогічними кроками в Раді Безпеки ООН, але цей процес буде поступовим. Як негайна дія пропонується переосмислення універсальних цінностей у зв’язку з ініціативами Багатовекторного співтовариства. У публічному дискурсі, швидше за все, це надихне на більшу підтримку зацікавлених сторін. Наприклад, основні принципи руху неприєднання, підтверджені на Бандунзькій конференції 1955 року, та ініціативи Африканського Союзу щодо демократичного врядування та миру узгоджуються з універсальними нормами Статуту Організації Об’єднаних Націй, пристосовуючись до критичних регіональних контекстів. Однак, незважаючи на те, що ці докази суперечать кремлівському наративу про міжнародні інститути та універсальні цінності як прикриття для гегемонії Заходу, ці та подібні ініціативи не висвітлюються в західних стратегічних комунікаціях і залишаються необговореними в межах п’яти досліджуваних країн.

3. Не лише про меседж, а й про доставку. кремлівські ІОВ демонструють цілісний і багатовимірний характер, а отже, контроперації повинні включати аналогічний підхід. Це вимагатиме детального розуміння інформаційного середовища та інноваційного використання існуючих та нових джерел інформації та розваг, перш ніж у них почнуть домінувати ворожі актори.

Наприклад, незважаючи на те, що мобільні ігри виходять за рамки цього проєкту, вони є індустрією, що розвивається на африканському континенті, і вже успішно використовуються кремлем і західними гравцями в Україні. Така інтерактивна взаємодія може виявитися ефективним «гачком» для залучення аудиторії до розповіді. У той же час, будь-які повідомлення також повинні бути відкалібровані, щоб акцентувати увагу на розширенні прав і поваги, а не на лекціях, щоб уникнути сприйняття зарозумілості або патерналізму. Найкраще цього можна досягти через взаємодію з місцевими лідерами та громадянським суспільством (див. Оперативні заходи, пункт 2).

4. Активізація громадянського суспільства: Ця фраза була загальноприйнятою в сучасних джерелах і була рекомендована кількома експертами під час дослідження, але також була сприйнята як нереалістична для деяких країн, що брали участь у дослідженні, через їхнє авторитарне середовище. Однак, пожвавлення все ще може бути досягнуто шляхом зміцнення та створення сприятливих умов для корінних народів та активних/впливових діячів від громадянського суспільства.

Цього можна досягти наступними способами:

  • Діаспора – спільноти, які володіють культурними уявленнями, необхідними для розробки та просування контрнаративів, підтримки мереж всередині країн для забезпечення, активного моніторингу, оцінки та вдосконалення комунікації.
  • Обмін досвідом через мережі діаспор та мережі випускників з Азії, Африки та Латинської Америки в країнах-союзниках та партнерах НАТО. Це, в свою чергу, збільшить спільність інтересів і забезпечить обмін західними і незахідними думками, ідеями.
  • Надання місцевим активістам інструментів і методів дослідження, в яких їм наразі відмовлено через брак фінансування, таких як безпечне програмне забезпечення для розслідувань, таке як LongArm, продукти для розпізнавання мови та перекладу, такі як Dragon NaturallySpeaking і Speakai, інструменти аналізу та візуалізації даних, надані такими компаніями, як IBM, а також інструменти моніторингу та оцінки, такі як Pulsar, Hootsuite та інше програмне забезпечення, що розробляється, для відстеження поширення наративів.
  • Фінансування стартапів може бути надано окремим особам і групам, щоб вони займалися журналістською та громадською діяльністю задля розбудови власних інституцій.

Операційні рекомендації

1. Підхід до реагування на кремлівські ІОВ має бути етичним з причин, викладених вище, Захід не може допустити, щоб кремлівські ІОВ продовжували безконтрольно діяти. Однак, як зазначено в нещодавньому документі RAND, інформаційні операції та впливи мають тенденцію викликати негативну реакцію через те, що вони сприймаються як вплив на автономію людини як такої, що суперечить демократичним цінностям. Крім того, спроба «боротися з вогнем за допомогою вогню», ймовірно, буде контрпродуктивною, оскільки вона завдасть серйозної шкоди авторитету західних акторів (як це було продемонстровано конкуруючими російськими та французькими операціями впливу в Центральноафриканській Республіці) в обмін на обмежені переваги, оскільки підвищення рівня лояльності до дезінформації в інформаційному середовищі, швидше за все, піде на користь ворожим суб’єктам через посилення загального браку довіри. Пропозиції полягають у розробці та дотриманні етичних рамок, заснованих на необхідності, пропорційності (тобто бути відповідним рівнем гучності, тону та інтенсивності для досягнення бажаної реакції) та ефектах з акцентом на уникнення обману або «викликання сильних негативних емоцій» (страх,  гнів, провина) і дотримання принципів «не нашкодь у можливих наслідках».

2. Інвестиції в інформаційні кампанії на місцевих мовах. Місцеві мови були значною інформаційною прогалиною, але були висвітлені в якісних дослідженнях як спосіб впливу для кремля, особливо в державах, де вони мали сильних прихильників і довірених осіб. Доведено, що впровадження кампаній місцевими мовами підвищує залученість та довіру серед різних аудиторій через автентичність, демонструючи повагу до ідентичності громади та сприяючи глибшому розумінню їхніх повідомлень. Без цього не обходиться жодна кампанія. Найкращим способом досягти цього, ймовірно, буде взаємодія з діаспорами та активізація громадянського суспільства.

3. Зустріч з аудиторією «всередині» / досягнення об’єктивності як відправна точка. Об’єднуючою темою серед опитаних є те, що до Заходу ставляться зі значною недовірою через сприйняття несправедливості в міжнародній системі. Крім того, література з поведінкової науки4 свідчить про те, що пряме протистояння переконанням аудиторії в неправильних/неправильних/малоінформаційних наративах з більшою ймовірністю призведе до їх подальшого психологічного укорінення. Таким чином, зусилля з протидії кремлівським наративам повинні відображати кампанію «Зателефонуйте росії», яка спрямована на протидію кремлівським наративам серед російської аудиторії, телефонуючи окремим членам російського суспільства та спілкуючись з ними всередині країни за допомогою аргументів. Визнання недоліків у системі та того, що Захід не знає всього, підриває уявлення, культивоване кремлем, про те, що він ігнорує занепокоєння поза межами своїх цінностей і розглядає свою власну систему як абсолютну. Натомість необхідно наголосити на необхідності реформ і на тому, як вони вже відбуваються.

4. Глибинні дослідження. Для повного розуміння питання знадобляться методи, які мають вийти за рамки проєкту. Подальші інвестиції необхідні для найму на місцях дослідників з місцевими контекстуальними знаннями, які зможуть повністю зрозуміти офлайн-виміри впливу кремля, додаткового забезпечення усунення упередженості з висновків та аналізу, а також визначення методів, які, ймовірно, досягнуть максимального ефекту в кампаніях зі стратегічних комунікаційних для просування універсальних цінностей, міжнародного права та протидії російським ІОВ.

Ризики:

1. Баланс між легітимністю та розширенням прав і можливостей: Основною проблемою підтримки суб’єктів громадянського суспільства, які займаються протидією впливу кремля, є ризик того, що їх можуть розглядати як маріонеток Заходу, що зашкодить їхньому авторитету. Одним із способів вирішення цієї проблеми є повна прозорість, яка дає зрозуміти, що контент і результати знаходяться в руках місцевих надійних партнерів, навіть якщо фінансування надходить від західних партнерів. Таким чином, західні держави виглядають як помітні, але відносно мовчазні партнери, зберігаючи при цьому рамки нагляду за фінансуванням для запобігання корупції.

2. Проведення зустрічей «всередині», уникаючи надання легітимності дез/міс/мал інформації: При взаємодії з наративами дезінформації, дезінформації та шкідливої інформації, важливо поважати різні думки, особливо коли аудиторія багатовекторної спільноти критикує міжнародну систему. Однак, не менш важливо відкидати будь-яку інформацію, яка не має критичного контексту або є явно неправдивою. Використання у розважальному контексті або взаємодія з такою інформацією несе ризик її легітимізації і сприянню подальшому поширенню. Це хиткий баланс, досягнення якого потребує меншої орієнтації на сценарій та більшої гнучкості інтуїції. Спільні програми, такі як структура НАТО, що спеціально залучає аудиторію Багатовекторного співтовариства, допоможуть отримати необхідний досвід для успішного подолання незнайомого соціокультурного середовища.

Повний звіт «Російські інформаційні операції поза західним інформаційним простором» (NATO Strategic Communications Centre of Excellence).

Коментарі:

  1. Через зростаючий супротив терміну «Глобальний Південь» стало необхідним змінити термінологію як тимчасовий захід до розробки нового терміну учасниками цієї спільноти. У цьому звіті обрано використання терміну «багатовекторна спільнота», який визначається як «держави, що існують поза західним середовищем і виявили перевагу у співпраці або партнерстві з обраними державами залежно від конкретних сфер або питань». Цей термін було обрано через відсутність патерналістських відтінків, використання терміну у зовнішньополітичних заявах окремих країн і повагу до незалежності окремих держав. Термін «країни більшості» було уникнуто через тенденцію зловмисних акторів використовувати його в рамках своїх інформаційних операцій ↩︎
  2. Риторична практика відповіді на звинувачення чи складне запитання шляхом контрзвинувачення, постановки іншого, але пов’язаного запитання, або взагалі порушення іншої проблеми ↩︎
  3. Gruffydd-Jones, J. (2023) Hostile Forces: How the Chinese Communist Party Resists International Pressure on Human Rights, New York: Oxford University Press ↩︎
  4. Douglas, K.M., Sutton, R.M. & Cichoka, A. (2017) ‘The Psychology of Conspiracy Theories’ in Current Directions in Psychological Science Vol. 26(6), pp 538–542 ↩︎

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *