Перейти до основного вмісту

Віртуальне буття громадських організацій

Джерело: Громадській простір

Незважаючи на той прикрий факт, що багато наших співвітчизників, а особливо представники бізнес-спільнот, вважають, що в третьому секторі використовують переважно застарілі підходи до комунікації з громадськістю і ще тільки починають вчитися писати прес-релізи, це дослідження показало зовсім протилежне.

Опитавши директорів, голів правління та менеджерів з комунікацій 33 громадських організації України, ми виявили, що 97% опитаних використовують соціальні медіа як дієвий механізм інформування. Зазначимо, що соціальні медіа – явище нове не тільки в Україні, а й у світі. Воно включає інтернет-комунікацію за допомогою соціальних мереж, блогів та мікроблогів. 

Соціальні медіа – це достойна альтернатива таким традиційним каналам комунікації як телебачення, друковані ЗМІ та радіо, тому що вони дозволяють швидко доносити до аудиторії необхідні повідомлення, а зацікавленим читачам залишати свої коментарі, консультуватись чи ставити питання працівникам організацій не виходячи з дому. До того ж це і відносно дешевий канал комунікації, а ресурси у громадських організацій часто обмежені. Тому, як бачимо, переваг використання соціальних медіа багато і це добре розуміють самі працівники громадських організацій. 

«Згідно з тенденціями розвитку популярності соцмедіа як ЗМІ і згідно з дослідженнями про кількісні показники користування соцмережами (від 45% до 80% офісних працівників щодня там "зависають") – наша організація мусить бути там присутньою: розповідати про себе, інформувати про актуальні соціальні проблеми і їх вирішення, шукати потенційних партнерів і донорів», - зазначила Надія Чорна, менеджер зв’язків з громадськістю «Карітас України». 

Якщо звертатись до аспекту саме використання соціальних мереж, то треба сказати, що соціальною мережею №1 в роботі українських ГО є Facebook - до речі, найбільш популярна мережа у світі згідно з «Світовою картою соціальних мереж». Її використовує 33% опитаних ГО. Друге місце розділили YouTube(20%) та VKontakte (19%). 13% респондентів комунікують за допомогою Twitter, 10% - Google+, менше всього ГО використовують бізнес-мережу LinkedIn – 3%. 

Графік використання соціальних мереж


соціальні медіа


Отже, українські ГО готові, по-перше, бути «поруч» із споживачами своїх послуг, а по-друге, оперативно реагувати на запити і потреби громадськості. Кажучи простіше, громадські організацію «йдуть» за своїми цільовими аудиторіями в Інтернет

Це достатньо розумний крок, зважаючи на те, що кількість Інтернет користувачів серед аудиторії у віці 12-65 років у містах з населенням понад 50 тис. чол. склала на 2012 рік 54,4%. 

Таким чином, можна констатувати, що ПР-зусилля українських громадських організацій з поширення інформації про свою діяльність набувають все більшого спрямування в площину нових медій: сьогодні достатньо увімкнути комп’ютер, щоб дізнатись про діяльність тієї громадської організації, яка Вас цікавить. Достатньо просто зробити клік, щоб отримати кваліфіковану допомогу чи долучитись до волонтерської ініціативи. Та чи здатні нові медіа сприяти розвитку громадянського суспільства в Україні - покаже час. 

Дане соціологічне дослідження було проведене на базі кафедри зв’язків з громадськістю Національного університету «Києво-Могилянська академія» за методом експертного анкетного опитування в період між 1 квітня та 1 травня 2013 року. За типом дослідницьких завдань - це глибинне опитування, спрямоване на одержання пошукової інформації та виявлення найбільш суттєвих та важливих аспектів досліджуваної проблеми. Інструментом дослідження є анкета.

Мета дослідження полягала у вивченні системи соціальних комунікацій громадських організацій України.

Об’єкт: українські громадські організації.

Предмет дослідження: соціальні комунікації як напрямок діяльності громадських організацій.


Джерело : Громадський Простір

Автор : Ольга Гриб

Популярні дописи з цього блогу

Резолюція круглого столу громадськості з проблем розробки та прийняття проекту обласної програми з розвитку громадянського суспільства Донеччини

РЕЗОЛЮЦІЯ круглого столу "Нова Програма сприяння розвитку громадянського суспільства в Донецькій області: виклики і загрози" 03 червня 2013 року м. Донецьк Громадські організації Донецької області, що звернулись до керівництва області з приводу відсутності публічного громадського обговорення проекту Обласної цільової програми зі сприяння розвитку громадянського суспільства у Донецькій області на 2013 – 2015 роки, і отримали відмову під приводом того, що громадське обговорення відбулось шляхом розміщення проекту програми на сайті ДонОДА, провели відкрите обговорення ситуації, що склалась навколо розробки і затвердження зазначеної програми. На обговорення були запрошені представники обласної влади, проте взяти участь в роботі останні відмовились. За результатами обговорення, учасники круглого столу констатують: проект обласної програми створює негативне враження про громадські організації, за змістом не містить європейські принципи та механізми сприяння

Зачем Донецку бренд?

Фото: lifedon.com.ua Уважаемые читали нашего блога, вашему вниманию предлагается  интервью Нагорняк Татьяны Леонтьевны,  кандидата политических наук, доцента кафедры политологии Донецкого национального университета, одного из ведущих специалистов в Украине по брендингу территорий газете "Жизнь" . История знает немало примеров, когда за счет удачного позиционирования города его восприятие менялось кардинально. В последнее время над возможностью брендинга территории активно работают и в Донецкой области.  Об успешных примерах брендинга украинских городов и перспективах его применения в Донецкой области корреспондент «Жизни» поговорил с кандидатом политических наук, доцентом кафедры политологии Донецкого национального университета Татьяной Нагорняк, которая профессионально занимается изучением данного вопроса. Что следует понимать под брендингом территории? Говоря о бренде территории (страны, района, области, города, некого знакового места и т.д.), я имею в виду ту

Боротьба з дезінформацією, фейками та інформаційна безпека у світовому контексті. Нормативно-правова база країн світу

У контексті прискореної глобалізації перед державами постають нові виклики. Одним із таких викликів є підвищення загрози іноземних інформаційних впливів на безпеку країни та її суверенітет. Прикладом є хвиля втручань Російської Федерації у проведення виборів в Європі та США, яка спричинила появу окремого законодавства щодо днзінформації.. Хоча дії європейських країн і США щодо захисту від російської пропаганди та дезінформації були системними та ефективними, постає питання законодавчо прописаних механізмів боротьби з даним явищем а також механізм їх попередження.  Станом на сьогодні, найрозвиненіша нормативно-правова база боротьби і попередження дезінформації наявна в Сполучених Штатах Америки. З чотирьох документів два стосуються окремо російської агресії, пропаганди та дезінформації.  Європейський Союз лише починає системно напрацьовувати законодавство щодо попередження і боротьби з дезінформацією. Найвагомішим є План дій проти дезінформації від 5 грудня 2018 року, що має